Щастя - коли ти, неспішно нікуди, вдихаєш аромат квітучих дерев.

Щастя - коли йдеш по вулиці, на душі тужливо, а раптом підходить 

бездомна кішка, треться об ноги, і ти гладиш її, незважаючи на всякі 

застереження, а вона у відповідь муркоче.

Щастя - це коли перший промінець сонця привітно світить у вікно, і уся кімната стає теплою і затишною.
Щастя - це коли в сірому натовпі бачиш привітну посмішку і розумієш, що не все так погано.
Щастя - це коли ти у будь який момент можеш приїхати до друга, і він тобі радий.

Щастя - це коли після грози на темному небі бачиш яскраву веселку.
Щастя - це коли вночі лежиш на траві і дивишся на зірки.
Щастя - це коли посаджене тобою дерево зростає вище тебе.
Щастя - це коли ти йдеш додому, і тебе там чекають.
Щастя - це коли метелик сідає на долоню.
Хочете продовжити?
Щастя -

Акция "Обійму безкоштовно"

Друзі, пам'ятаєте нашу традиційну акцію 

«Обійму безкоштовно!»

 В цей день в нашому Центрі завжди піднесеній настрій та підвищується рівень щастя!

І це не випадково, адже психологи відмічають цікаві факти:

1.    Люди, які "недоотримали" обіймів у дитинстві , виростають замкнутими і невпевненими у собі.

2.    Дружні обійми стимулюють імунітет і підвищують рівень окситоцину - гормону, який знімає відчуття тривоги, самотності і нормалізує кров’яний тиск.

3.    Ніжна дружба дівчат-підлітків , яка проявляється у поцілунках і обіймах, є репетицією майбутніх стосунків з протилежною статтю.

4.    Існує версія, що звичай обійматись при зустрічі виник із необхідності перевірити чи не захована зброя за пазухою у потенційного ворога.

5.    Жінки в еротичних обіймах більш за все цінують відчуття захищеності і емоційного тепла, а чоловіки - відчуття дотику жіночих грудей.

6.    Найчастіше обіймаються європейці, найрідше - американці.

7.    Психологи підрахували, що для того, щоб почувати себе щасливою, людина повинна обійматися з кимось як мінімум 8 разів на день, а краще 40)

Онлайн ми з вами не зможемо обійнятись сьогодні, але дома поруч з вами ваші рідні, яким так потрібні обійми!

Зазирніть їм в очі, притуліть до себе, подякуєте за те, що він чи вона поруч з вами і градус щастя в місті Суми сьогодні підвищиться!!!

С ДНЕМ ПСИХОЛОГА!!!

Это было очень давно, а точнее, 8 лет назад. Я работала в рекламном агентстве «Швыдкодрук», тогда было сложно устроиться по специальности.

         Работа мне очень нравилась, я любила рекламу, любила работать с клиентами разной сложности и любила замечательный молодой и задорный наш коллектив!

         Но однажды, мне предложили вакансию психолога в школе, и я решительно объявила директору, что ухожу. Сначала никто не поверил. Через пару дней мой директор весело объявил: «Я узнал, в школе работать ужас как сложно. Думаю, ты сбежишь оттуда месяца через два, как раз к новогоднему рекламному аншлагу!»

         Когда я уходила мои, креативные ребята швыдкодруковцы подарили мне шикарную кружку с фотографиями нашей веселой жизни, но главное на ней была цитата Конфуция: «Выбери себе работу по душе и тебе не придется работать ни одного дня в своей жизни!»

         Потом было много всего. Были трудности, страхи, тревоги, усталость… Но когда между тренингами и консультациями я пила чай из своей любимой чашки, каждый раз улыбка появлялась на лице… Таки да, эта работа мне по душе, и приносит она мне радость и удовольствие!!!

         Мир психологии - это мой мир! Я люблю своих замечательных коллег, я восхищаюсь своими учителями, и я счастлива, когда вижу улыбки на лицах своих учеников и клиентов!!!

Чашка уже разбилась, видимо, к счастью, но слова Конфуция стали внутренней татуировкой моей памяти. Иногда я сверяю с ней свое внутреннее состояние… 

И радостно понимаю  - … по душе!

         Дорогие коллеги!

Поздравляю вас с Днем психолога!

Пусть нам сопутствуют только радость и удача!

Пусть работа нам будет по душе!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Будьте всегда СЧАСТЛИВЫ и ЗДОРОВЫ!!!!!!!!!!!!!!

Тиждень психології триває

Доброго дня шановні друзі! 
Продовжуємо наш тиждень психології. Сьогодні я пропоную пізнання свого внутрішнього світу через міркування над думками великих людей! 

Мені дуже цікаво, хто з вас яку з цитат взяв би собі за гасло на цей період життя?

1)   «Пізнай себе – упізнаєш увесь світ.» Сократ

2)  «Краще годину чесно жити, чим поганить цілий день.» Г. Сковорода

3)  «Поведінка – дзеркало, в якому кожен показує своє обличчя.» В. Гете

4)  «Як вдало проведений день приносить щасливий сон, так плідне прожите життя дарує втіху.»

Леонардо да Вінчі

5)  «Якщо можеш бути орлом, не намагайся стати першим серед галок.» Піфагор

6)  «Людина тільки там чогось досягає, де вона сама вірить у свої сили.» Л. Фейєрбах

7)  «Геній – це один відсоток натхнення і дев’яносто дев’ять відсотків поту.» Т. Едісон

8)  «Ти оригінальний від народження. Не дай собі вмерти блідою копією.» Д. Мейсон

9)  «Людина подібна до математичного дробу: її чисельник є те, ким вона є насправді, а знаменник – те, що вона про себе думає. Чим більший знаменник, тим менший дріб.» Л. Толстой

У коментарях можна просто поставити цифру той думки, яка більш подобається, або додати свою улюблену цитату!

Шановні друзі, 23 квітня весь світ відзначає День ПСИХОЛОГА!

Зазвичай у нас в Центрі в цей час триває тиждень психології 

на якому я проводжу різні акції, флешмоби та цікаві заняття.

Цього року все буде відбуватися онлайн. Тож, приєднуйтесь!!!

Поради під час карантину

Поради психолога, як зберегти спокій у родині під час карантину

Друзі кожен з нас десяток разів на день чує фразу «Не панікуйте», але вона не допомагає. Ми намагаєтеся не читати новини, але врешті вони дістаються до вас із соцмереж. Чому ми панікуємо, що допомагає нам впоратися зі стресом та як перетворити карантин на цінний час разом із близькими я пропоную поради від психолога Катерини Гольцберг. 

1. Ми панікуємо для виживання.

Можна поглянути на світ тварин — усі звірі попереджають своїх родичів певними сигналами про небезпеку. Якщо, наприклад, мавпа кричить до зграї, що наближається орел, то інстинкт поведінки в такій ситуації дуже сильний: усі мавпи підіймають голову вгору. Якщо це сигнал про те, що іде тигр, мавпи видираються на дерева. Дивовижно, що вони роблять те саме, навіть коли клич про тривогу імітують в умовах зоопарку. Навіть рослини вміють сповіщати одна другу про те, що летить бджілка, отже треба розкрити пелюстки.

Інакше кажучи, паніка — це спосіб вижити: коли ми відчуваємо небезпеку, вмикається саме цей механізм виживання. Люди створюють атмосферу нервування довкола проблеми, бо так нам легше вижити всім разом. Ми надсилаємо один одному сигнал: я тривожусь — а ти як? Ми хочемо відчути, що нервуються та переживають усі, ми в цьому знаходимо об’єднання. Чому зараз у соціальних мережах виникло так багато експертів? Насправді, вони не експерти, а щось десь прочитали і хочуть цим поділитися, щоб знати, що інші відчувають те саме, що й вони.

Є люди, які легковажать темою епідемії. Це зворотний бік паніки. Коли людина пише або каже, що їй байдуже на вірус чи карантин, це той самий механізм пошуку однодумців: вона хоче дізнатися, а кому ще так само байдуже.

2. Ми шукаємо, на що можна спертись.

У стратегії виживання людина завжди прагне приєднатися до більшості, але така неймовірна кількість суперечливої інформації в мережі призводить до розгубленості. Тому люди віддавна шукали мудрих порад у старійшин. Сьогодні ми теж шукаємо авторитетів — лікарів чи фахівців, щоб спертися на їхню думку. Наше друге прагнення — дізнатися, що буде далі, ми хочемо будувати прогнози і діяти згідно з ними.

3. Коронавірус: накопичуйте не гречку, а ресурси.

Пригадалася давня притча про хлопчика і дощ: одне село вже тривалий час потерпало від посухи, і пастир сказав селянам прийти в церкву і помолитися, щоб пішов дощ. Люди прийшли до церкви, а пастир дорікнув їм: серед вас усіх тільки один хлопчик прийшов справді молитися про дощ — він узяв із собою парасольку. Образно кажучи, ми зараз усі, як ті люди. Наша парасолька сьогодні — це заходи безпеки, яких мусимо дотримуватися: сподіватися на краще, але діяти так, ніби очікуємо найгіршого. Тож паніка за таких обставин цілком зрозуміла — це спосіб збадьорити людей довкола: я нервуюся, давайте і ви мобілізуйтеся.

4. Нам потрібні ті, хто дивиться на все критично.

У будь-якому товаристві людей є ті, хто думає і діє швидко, а є ті, хто фільтрує інформацію і відсіює її. Це як за правилами брейнштормінгу: учасники спершу накидають купу ідей, а тоді є група, яка критикує і відкидає певні ідеї. Так от такі люди зараз дуже потрібні: вони своїм розумом і темпераментом не дають решті робити поспішні висновки і зайві дії. Тому важливо не втрачати критичне мислення і вмикати в собі режим раціоналізатора, щоб зовсім не втратити здоровий глузд.

5. Нам допомагає гумор.

Маємо цінувати людей із почуттям гумору. Гумор і сміх знижують стрес. Стрес шкідливий саме тим, що в цей час в організмі зростає рівень кортизолу, а це пригнічує нашу імунну систему. Жарти і мемчики в мережі знижують напругу і стрес і дають нам змогу впоратися зі складною ситуацією. Тому позитивне налаштування під час карантину дуже важливе.

6. Нам слід користуватися перевагами доступу до інформації.

Може здатися, що наявність такого масиву інформації в мережі спантеличує. Уявіть, якби інтернет і соціальні мережі існували в часи Чорнобильської катастрофи, історія склалася б інакше. Звісно, не можна порівнювати ці явища, але варто користуватися перевагами відкритих даних: читати закордонні джерела, фахові видання, перевіряти факти.

7. Кожен має обрати свій шлях «проживання» карантину.

Хтось сприймає карантин як тюремне позбавлення волі — чекає, що це колись закінчиться, і відкладає своє життя на потім. Хтось здатен жити сьогоднішнім днем — тут і зараз. Психічно здорова людина все ж схильна планувати своє життя — будувати плани на майбутнє, прогнозувати. Тому для проживання карантину кожен має обрати свій шлях: хтось візьметься готувати себе до майбутнього активного життя і буде займатися спортом, читати, розвиватися, комусь легше просто «проспати», умовно кажучи, цей період, інші оберуть шлях перечікування. Будь-який варіант має право на існування, якщо це працює конкретно для вас і допомагає зберегти внутрішню рівновагу.

8. Карантин — час для довгих і глибоких бесід.

Це шанс для нас побути в сім’ї, насолодитися довгим спілкуванням з дітьми — на це в нас завжди бракує часу в шаленому темпі життя. Відчути радість від перебування поруч і розмов. Ми раптом можемо зрозуміти, що довго жили разом і не помічали сотень розбіжностей у поглядах — вони просто були невидимі, бо ми ходили в офіс на роботу. Але це якраз привід із цим попрацювати.

Частіше дзвоніть своїм батькам — і телефоном, і через відеозв’язок: ми забували це робити у звичний час. Це період довгих бесід з батьками: розпитати про їхні думки, розповісти про свої. Не варто просити їх не вмикати новини — це нереалістично. Краще обговорити ці новини разом — зробити за них елементарний фактчекінг повідомлень, провести спільний аналіз подій. І не забувати казати, що любимо їх.

Не запитуйте себе: за що це нам. Запитуйте — навіщо? Що ми можемо з цього винести? Зрештою, карантин — це певна визначеність, яка завжди краща, ніж невідання, роздоріжжя. Маємо прийняти це як досвід — можливо, пізніше скажемо собі, що ми неабиякі молодці.